Пролог

АМІРЕЛЬ РАЙТ

Після того, як його було ліквідовано з команди, місяць для Аміра пройшов як в тумані. Постійні тяганини по лікарнях, допитування і ще купа всього, чого він так ненавидить. Біль від зламаного ребра стихла ще два тижні тому, тож омега міг спокійно видихнути. Хоча травмована литка все ще не давала спокою. На даний момент він перебував в гуртожитку команди «Монстри», що була кращим прихистком на цей час. Амірель не розумів як він тут опинився, і що від нього було потрібно, але поки його не зачіпають — він не буде влаштовувати непотрібні сутички.

— Як тут наш хворий?

— Іди до чорта, Вілле. – простогнав Амір. Цей хлопець був настільки скалкою в дупі, що один тільки голос доводив до гарячки. — Що тобі потрібно?

— Якось не ввічливо говорити так з людиною, яка тебе витягнула з пекла. Словом, я прийшов сказати, що Лукас знайшов тобі нову команду.

Ці слова для Аміра були неначе удар. Він був максимально не готовий до цих слів, він думав, що для нього вже все закінчилось.

— Воу, ти тільки в паніку не впадай. Ще приблизно місяць ти побудеш у нас, згодом тобі надішлють документи, які ти повинен підписати, і, напочатку літа, ти вже будеш тренуватись з новою командою. — обвівши поглядом знервованого Аміра, Вілл додав: — Лукас підібрав тобі найкращу команду.

— Яку?

— Пф, ти вже мав би догадатись.

— Тільки не кажи, що «Лиси». – судячи по мовчанню Вілла, він вгадав. Не сказати, що команда погана, але вона дуже відрізняється від його попередньої. Чи зможе він переналаштуватись? — І вони погодились взяти мене?

— Так, Лукас обговорив всі питання з Ейденом. Можливо, через певний час він тобі зателефонує. – вимовивши це, хлопець піднявся, щоб покинути кімнату. Біля дверей він додав: — І перестань пити ту гидоту, якщо не хочеш померти раніше, ніж треба.

Двері за Віллом закрилися, залишаючи Аміра в роздумах. Насправді, у нього було почуття вдячності, що Лукас дав йому ще одну можливість на нормальне життя в нормальній команді. Але був і страх перед новою командою. Він не хотів зайвих питань, переживань і жалю від інших. Він не хотів бачити тей вираз обличчя, коли люди бачили його рубці. Важко здихнувши, він повернувся до останніх слів Вілла. Під «гидотою» він мав на увазі ліки, які блокували його запах і робили його нюх нейтральним до запахів. У «Зміях» були заборонені запахи, щоб не відволікали від головної мети. Гри. Він уже місяць як покинув "Зміїв", але все ще не переборов свою "звичку"(читати як страх) пити ліки...

ЕЙДЕН КЕРР

Він був надто виснажений і втомлений, після їхньої поразки. М'язи по всьому тілі сильно пекли, неначе Ейден заліз у ванну з кип'ятком. Все що він хотів — це прийняти прохолодний душ і нарешті відправитись додому. Але він ніяк не очікував, що до нього звернеться капітан команди «Монстрів» з дивним проханням. Лукас бажає, щоб «Лиси» прийняли Аміреля Райта. Найкращого захисника «Зміїв». Він спочатку сприйняв це як жарт, але коли побачив, що Лукас не жартує, усмішка з лиця капітана «Лисів» зійшла. Що ж з ним таке трапилось, що Амірель вибув з команди в середині грального сезону?

— Ти впевнений, що він взагалі зможе грати?

— На всі 100%. Він зможе грати в наступному навчальному році. Хоча, він би сказав, що може почати вже.

— Гаразд, мені.. Мені, мабуть, варто обговорити це з тренером? Пробач, просто ти звалився як сніг на голову. Ви зможете надати його медичну карту, щоб впевнитись?

— Без проблем. – це було останнє, що почув Ейден, після того, як Лукас зник з його поля зору. Розуміючи, що йому ще прийдеться поговорити з тренером, він простогнав. Чому всіляка фігня випадає саме на нього? Він швидко віднайшов поглядом тренера та підійшов до нього. Тренер оглянув його з ніг до голови, і дуже напружився, коли Керр попросив дещо обговорити. Відійшовши у менш людне місце, тренер перший подав голос: — У тебе щось трапилось? – його погляд був знервований і важкий, Ден справді не розумів, яка причина цього переживання.

— О, ні, тренере, зі мною все гаразд. Я хотів би обговорити одну цікаву пропозицію.. Словом, Лукас порекомендував одного гравця, і.. він би міг стати нашим шансом на перемогу в наступному сезоні, що скажете? Я знаю, що це так раптово, але..

— Лукас Дей? Чому я відчуваю, що це буде «Змій»? – оглянувши хлопця і не почувши від нього ні слова, він зітхнув. — Гаразд, кого він порекомендував?

— Аміреля Райта.

Чесно, Ейден ще ніколи не бачив такого здивованого погляду тренера Римана.

—Найбільш конфліктного гравця? Те руде чортеня, яке розносить всіх на арені і не отримує червону картку?

Поглянувши на Дена, можна зрозуміти, що він вагається. А ще, що він занадто втомлений для цього лайна. — Гаразд, хлопче, поговоримо про це завтра, біжи у роздягальну.

АМІРЕЛЬ РАЙТ

Дзвінка довго чекати не довелось. Вже наступного дня йому зателефонував невідомий для нього номер. Колишній Амірель не дозволив би собі взяти слухавку, але тепер він не має особливого вибору, тому, піднявши слухавку, омега почув приємний тембр голоса, що не викликав тривоги.

— Привіт, Амірель, це Ейден. Тебе мабуть повідомили, що я зателефоную. Так ось, я

хотів би поговорити з тобою. Ти вільний зараз?

— Так. – все, що міг вичавити з себе Амірель. В середині нього все тремтіло від страху. Що, як його не приймуть?

— Чудово. Як почуваєшся? Лукас говорив, що ти мав деякі трав..

— Я зможу грати. – хриплий голос перервав його. — Я можу почати вже зараз.

— Оу.. Я не запитував з цією метою, ха. Гаразд, ми відправили для тренера "Монстрів" документи, які тобі потрібно буде підписати. І, бажано, щоб вони надіслали разом з підписаними документами твою медичну карту.

— Гаразд.

— Ну, тоді до зустрічі?

— Ага.

Амірель перший вимкнув розмову, важко зітхаючи. Що, якщо через травми його не захочуть взяти?

Через три дні він отримав документи. Нічого важкого в підписанні не було. Лише потрібно було вказати своє ім'я, вік, вторинну стать і обрати собі номер, під яким гратиме. В минулій команді він грав під номером 2. (Чим ближчий твій номер до 1, тим частіше ти з'являєшся на арені.). Але, на жаль, перші номери були зайняті, тому він обрав число 13. Саме це число чомусь притягувало, як магнітом до себе. Тому, не вагаючись, він вписав його та передав документи тренеру «Монстрів».

Тижні пролітали зі швидкістюсвітла, Амірель лише встигав рахувати дні до переїзду в інше місто. І осьнастав цей день х, коли його життя кардинально зміниться. А чи в кращусторону? Про це він не бажає думати, гірше, ніж у «Зміях», не маєбути.