Кукушка

Вісімнадцятого травня у суботуЗібралися ми в Сарнах, в Єленців.Велика запланована була роботаІ в цьому ділі нас Господь благословив.

В тихий вечір за столом у заліЗ запахом свічок і атмосферою тепла,Обговорювали: що будем робити далі,Спланували і пішли відпочивать.

Зранку в п‘ять годин будильники всіх побудили,Й не всі, звичайно, встали рівно так,Але поснідали, зібрались, помолилисьІ рушили в дорогу, якось так.

І їдемо... Вже виїхали з Сарнів і за нимиКілометрів десь близько двадцятиЯкийсь то трохи странний запах ми почулиЙ за поворотом ту причину ми знайшли.

Оказується, шо та машина сіраВ якій сиділо четверо людей,Не захотіла газувати, зчеплення згоріло,А ми, а шо? Всі дев‘ять в Ромин мерседес.

В два поверхи дівчата посідалиІ рушили в Антонівку, на нашу «Ку»,А ту машину на обочину запхалиНехай стоїть на Городцевому кутку.

Приїхали туди ми, об‘їжаючи всі ями,На хвилину запізнились, так як гугл нам сказав.Виходимо наверх, а кукушкі вже не видно.Виявляється нам гугл набрехав.

Вертаємся ми знову в ГородецьІ просимо у Бога милості,І брат наш Тіма молодець!Відкликнувся і допоміг у трудності.

Заїхали нарешті ми в те БоровеНе скажу, що легкою була дорога«Сушку» подолали біля тридцяти кмАле заїхали, все добре з поміччю Бога.

Коротеньке зібрання ми провелиІ хлопці наші проповідь сказалиПісля того на обід нас повелиА потім ще таку нам новину сказали!!!

Сказали, що коли ми їхали сюдиТо десь такого горбика зловилиЩо наш бусік болю не стерпівІ поддона нашого пробили...

Прийшлося почекати часіків зо триТим часом ми по рейсах погулялиЗа цілий день вже трохи потомились миЙ звичайно дві сестри на свій автобус не встигали.

Дождалися нарешті шостої години Найшли машину щоб нас затянутьІ сіли і поїхали в ЗарічнеДе другий бус чекав нас щоби дотянуть.

Благополучно ми добралися додому.О Борове, яке ти пам‘ятне село,Але Господь поміг нам і в такому,І на кукушці ми приїдемо до тебе знов.Альона Цапук