Частина Третя "Життя Зомбі"

Продзвенів дзвінок.Я побіг в центральний корпус, там повинна була бути лекція про функції людського мозку.Відчуваю що нормально поспати на лекції не зможу.

Зайшов в головний зал і всі покосилися неприємним поглядом на мене.

-Добрий день Вінсент. Сідай швидше -вчитель підійшов до величезної дошки і почав щось писати.

Я пішов до самої задньої парти і побачив там Крісті, сів біля неї.

-Ну що, як настрій в цей прекрасний понеділок? -з усмішкою запитала моя подруга.

-Ніби як, нормально -я відкрив зошит і почав писати тему нашої лекції.

Все що я чув в устах викладача це тільки -...мозок...мозок...мізки... -я подивився на Крісті і побачив як її мозок прям висвічується в черепі. Це був жахливий стан. Вже відчував як шлунок видавав неприємні звуки, а голова заболіла наче в неї вдарили тяжкою цеглиною.

Нарешті, скінчилося. Вже була третя година дня. Жахливо ​​довга лекція пройшла на четвірку з мінусом.

Мізки людей виглядали як пироги з смачною начинкою. Залишалося три, самих довгих годин у моєму житті. Треба б вкрасти хоч трішки людських мізків з моргу, а то я не хочу включати повний режим зомбі...

Так би і з'їв цю начинку...Треба припиняти думати про мізки... Чим себе зайняти? Треба знайти Віолетту. Поговорити з нею, а раптом вона теж голодна і зараз когось зжере.

По дорозі зустрічалися тільки учні зі старими книгами і свіжими плітками. Була б дорога до Віолети тільки для зомбі, без людей. Але вони ніби спеціально топталися навколо мене.

Сьогоднішня персона для обговорення була Віолетта. Тільки й чути було її ім'я по всій академії. Але вона сама так і не потрапляла мені на очі. Ніде не знайти, треба зайти пізніше до неї додому.

На годиннику. [15:20]Що ж робити? А може спробувати купити якісь свинячі або коров'ячі мізки? Треба спробувати.

Я вийшов з академії, так як всі заняття вже пройшли. Відразу зайшов в перший зустрічний мені м'ясний магазин "Смачні делікатеси дядечка Дейла". Біля самого входу я відразу побачив холодильник з ласощами. До них мене тягнуло менше ніж до людських, але спробувати все-таки варто. Купив найсвіжіші свинячі мізки.

-З вас три долари -і на мене знову нахлинуло відчуття як тоді... Видіння, дрібні кадри...схоже з життя Марка.

Марк грабував якийсь магазин з пістолетом в руках. І як я зрозумів що це він? Браслет, знову. Він такий один!

-Швидко діставай всі гроші і клади в мішок! -прокричав безглуздим, грубим голосом Марк.

-До...добре...зараз... -таємничий продавець закинув всі гроші в мішок і віддав їх.

І все...все пропало і я знову побачив вже свого, нервового продавця який вимагав з мене три долари. Я ввічливо вибачився і пішов своїм ходом, прямо додому.

Вдома нікого не було, тому що батьки в такий час ходять до церкви. Вони дуже побожні. Але їх немає, значить я спокійно зможу приготувати собі сподіваюся дуже смачну вечерю.

Дістав мізки, розрізав на маленькі і тоненькі шматки. Вбив в миску три яйця і добре збовтати. Кинув в яйця шматки мізків і в усе це додав дрібку солі. І поставив на середній вогонь.

Ну думаю готово.

Що ж зі мною? Що робити далі? Як вижити?

Я можу просто все всім розповісти, що зі мною відбувається, але як? І що буде? Як відреагує моя сім'я, всі?

Ні! Потрібно тримати це в таємниці! Інакше добром це не закінчиться.

Приготувана мною вечеря виявилася не така вже й погана. Я не наївся як хотів, але можна сказати перекусив. Ліг раніше спати і приснився дуже дивний сон.

Сон...точніше наркоманія якась. Людські мізки обзавелися ногами і руками, ходили по академії і розмовляли на тему про зомбі. Схоже мої емоції теж постраждали від останніх подій.

Встав дуже рано, тому що до мене зателефонувала подруга Крісті. Я зі злими криками взяв телефон.

-Пробач що так рано. Але я хотіла повідомити що сьогодні на навчання не треба. -з якимось дивним голосом сказала Крісті, напевно теж не виспалась.

-Та нічого...а...чому не треба?

-Уявляєш! Це кошмар! Що твориться...і як тепер... В академії знайшли майже мертвого чоловіка і на ньому були сліди укусу. Кажуть що це якийсь звір. Жахливо, тепер боюся туди ходити... -з похмурим голосом відповіла подруга і відразу сумним тоном попрощалася зі мною. -Гаразд, бувай. Ще постараюся заснути, але я вже сумніваюся що у мене це вийде...

Вона кинула трубку, а я просто звалився в ліжко.Що ж це таке? Навіщо псувати мої і так покалічені нерви? Значить є зомбі які їдять тіло, але не мізки? Як знайти того хто це зробив? Можливо це Віолетта? А може ще хтось ще... Все заходить в глухий кут, абсолютно все.

Так, треба подумати. Що в мене є? Марк за життя можливо когось грабував, а Джош напевно вбивця. У місті з'явилися зомбі і можливо це Віолетта, а може і ні. Я намагаюся тримати себе в руках і почекати поки піду в морг...

Чорт! Як я міг? Як я міг забути допомогти другу в морзі? Я ніколи не був настільки неуважний... Треба буде подзвонити і пояснити все, а вдень піду до Віолети.

І через велику кількість інформації і роздумів, я просто напросто заснув.

Встав дуже пізно і одразу почав одягатися, що б сходити до Віолети, треба дізнатися що й до чого. Знизу мене чекали люблячі батьки зі сніданком.

-Ну доброго ранку синку. Сідай, поїсиш -мені не хотілося їсти то чим я не міг насититися, тому відмовив і сказав що дуже поспішаю.

-Пробачте. Мамо, тату, але я поспішаю. Дякую! -Поцілував маму в щоку, потиснув татові руку, взяв ключі і вийшов з будинку.