Новий початок

Аеропорт Бангкока зустрів Аню спекотним повітрям і хаосом пасажирів, що поспішали у своїх справах. Вона міцніше стиснула ремінь сумки, вдихнула на повні груди й зробила перший крок у нове життя.Раптом її увагу привернула жінка у великих сонцезахисних окулярах, у якій вона майже відразу впізнала відому тайську акторку — Фей Малісорн. Фей була в оточенні двох охоронців, які швидко вели її до виходу.Саме в цей момент Аня побачила, як із маленької сумочки Фей випав гаманець.— Ей! Ви загубили гаманець! — крикнула вона, зробивши кілька кроків вперед.Охоронець миттєво перегородив їй шлях і сильно відштовхнув убік. Аня не встигла відреагувати й боляче впала на коліно. Пронизливий біль розтікся ногою, змусивши її скрикнути.Фей почула шум і різко зупинилася.— Що сталося? — запитала вона, знімаючи окуляри.Коли вона побачила дівчину на підлозі, швидко підійшла й нахилилася поруч.— Ви в порядку?Аня стиснула губи від болю, але змусила себе піднятися.— Нічого страшного. Ось, ваш гаманець.Фей здивовано подивилася на нього й усміхнулася.— Дякую. Вибачте за мого охоронця.Аня лише кивнула, не бажаючи затримуватися. Вона знала, що довго стояти не зможе — біль посилювався.Аня вийшла з аеропорту й глибоко вдихнула спекотне повітря Бангкока. Тут пахло інакше. Суміш вологості, спецій, вуличної їжі та асфальту створювала атмосферу, яка різко відрізнялася від України.Вона обвела поглядом людей навколо: туристи з величезними валізами, місцеві жителі, що поспішали у своїх справах, таксисти, які голосно пропонували свої послуги тайською та англійською.Але Аня розуміла, що їй не потрібна англійська. Вона вивчала тайську мову ще задовго до переїзду, тому впевнено могла спілкуватися.Вона обережно опустилася в крісло свого Mercedes, який купила ще до від'їзду. Сівши за кермо, дівчина дістала шприц із знеболювальним і зробила собі укол в коліно.Це тільки початок, сказала вона собі, вводячи адресу готелю в навігатор.Бангкок вразив її своєю енергією. Це місто жило своїм шаленим ритмом: хаотичний рух транспорту, безперервний потік людей, яскраві вивіски, що миготіли на кожному кроці.Але, незважаючи на цю метушню, Аня почувалася самотньою.Зупинившись на червоному світлі, вона краєм ока глянула на телефон.Вхідний виклик: Мама (сувора жінка, яка вважає, що її донька робить велику помилку, живучи в іншій країні)Вона стиснула пальці на кермі. Її мама ніколи не здавалася так легко.Секунду Аня вагалася, а потім все ж відповіла.— Алло.— Ти вже передумала? — суворий голос матері змусив її стиснути зуби.— Ні, мам, я не передумала. Я вже тут.— Що ти будеш там робити? Одна, в чужій країні...— Ця країна не чужа для мене! Я знаю її мову, культуру. Я давно готувалася до цього переїзду!— Але навіщо? Щоб залишитися самій? Без сім'ї, без підтримки?— Я хочу почати життя з чистого аркуша. Ти ніколи цього не розуміла, мам.На тому кінці дроту настала тиша, а потім мама холодно сказала:— Я просто не хочу, щоб ти зробила помилку.Аня закрила очі, глибоко вдихнула і зітхнула.— Це моє життя, мам. І тобі доведеться це прийняти.Вона вимкнула телефон і кинула його на пасажирське сидіння.Світлофор перемкнувся на зелене.— Вперед, Аню. Ти сильна, ти впораєшся.Коли вона нарешті дісталася готелю, сили майже залишили її.Вона увійшла до просторого номера, кинувши сумку на ліжко.Підійшовши до панорамного вікна, вона вдивлялася в вогні нічного міста.Завтра вона почне пошуки житла. Завтра вона спробує рухатися вперед.Але сьогодні...Вона відкрила міні-бар, взяла пляшку віскі й зробила великий ковток.В її голові лунав голос матері."Ти зробила помилку."Аня стиснула щелепи.— Я тобі ще покажу, що це була не помилка.Вона не знала, що дуже скоро її життя справді зміниться.