***

Немає в світі правди,Немов у чорній мгліВсі люди утопаютьУ власній же брехні.

Мов камінь серця наші,Відсутні почуття.Відносин людських щирістьПішла у небуття.

Розвіялось,мов прах коханняСльозами на вітру.Домінують ,лиш страждання,Штовхаючи в пітьму.

Врятує нас, лиш диво,Поверне співчуття.І заростуть травою,Стежки в невороття.